МОВЛЕННЄВА АГРЕСІЯ СЕРЕД ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. Психологічний практикум.

МОВЛЕННЄВА АГРЕСІЯ СЕРЕД ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Психологічний практикум

Мовленнєва агресія буває відкрита і прихована, пряма й непряма, активна й пасивна. Відкрита мовленнєва агресія проявляється в образах і погрозах, грубих вимогах та відмовах, обвинуваченнях та глузуваннях.

Мета:

• виявити рівень знань, уявлень педагогів із визначеної теми;

• проаналізувати негативні моделі мовленнє­вого поводження дорослих у відповідь на прояви мовленнєвої агресії у школярів;

• розглянути ситуації, в яких виникає мов­леннєва агресія у дітей та шляхи реагування на неї дорослих;

• показати вплив мовленнєвої агресії дорослих на учня та її розвиток.

Хід роботи

Оголошення теми ППС

Вправа «Компліменти і подарунки»

Мета: сприяти створенню доброзичливої творчої атмосфери у педагогічному колективі.

Учасники семінару по колу говорять комплі­менти одне одному і дарують вказані на бланках подарунки, зображаючи їх рухами і мімікою.

Інформаційне повідомлення «Що таке мовлен­нєва агресія?»

Мовленнєва (вербальна) агресія — це словесне вираження негативних почуттів у неприйнятній у певній мовній ситуації формі.

Мовленнєва агресія буває відкрита і при­хована, пряма й непряма, активна й пасивна. Відкрита мовленнєва агресія проявляється в образах і погрозах, грубих вимогах та відмовах, обвинуваченнях та глузуваннях.

Це можуть бути дражнилки, верещання, нит­тя, бурчання тощо. Прихована мовленнєва агре­сія проявляється у скаргах, наклепі, плітках.

Вербальної агресії діти навчаються в дошкіль­ному віці. Іноді від маленького симпатичного хлопчика можна почути грубі слова: «Зараз як дам!», «Уб’ю!» тощо.

Ці погрози можуть здаватися смішними, лу­наючи з уст дітей 3—6 років, але за ними стоїть реальна ненависть, яку відчуває маленька лю­дина, і виникає вона не з нічого, а в результаті образи, почуття неприязні. У таких конфліктних ситуаціях діти набувають досвіду нагнітання на­пруженості та її розрядки через спрямовану на­зовні агресію.

Часто повторюючись, така форма поведінки стає звичною, коли дитина вже не обходиться без сварки і в усьому поганому, що сталося, починає звинувачувати навколишніх, погро­жуючи їм.

Агресивність дитини може виражатися не лише словами, а й відповідними інтонаціями — погрозливим тоном. Однак буває, що часто діти безпричинно повторюють грубі слова, інтонації, дії, копіюючи інших.

Інтерактивна гра «Знайди пару»

Психолог ділить педагогів на дві групи. Одній групі роздає картки з моделями негативної мов­леннєвої поведінки дорослих, а другій — картки з прикладами-поясненнями такої поведінки.

Потім пропонує «знайти пару» і пояснити свій вибір.

Як діяти у ситуації мовленнєвої агресії дітей

Запропонувати педагогам подумати і назвати ситуації з практики, коли діти ображають одне одного. Якщо названі не всі ситуації, психолог доповнює.

Групи отримують карточки із ситуаціями та мають придумати вихід із тієї чи іншої ситуа­ції. Від кожної групи один учасник виступає та презентує відповіді.

Запитання

Відповідь

Що таке мовленнєва агресія?

Мовленнєва агресія — це грубе, образливе спілкування

Чим мовленнєва агресія відрізняється від агресії фізичної?

Прояви фізичної агресії:

• дитина б’ється, штовхається, кусається.

Прояви мовленнєвої агресії:

• дитина лається, грубіянить, огризається, сперечається.

Необхідно знати, що агресивна мовленнєва поведінка дитини — ситуативні спалахи брутальності й агресивності — прояв загальної схильності до агресії, зокрема вербальної, яка поступово стає стійкою особистісною рисою

Які прояви мовленнєвої агресії?

Відкрита мовленнєва агресія проявляється в образах і погрозах, грубих вимогах і відмовах, обвинуваченнях і глузуваннях. Це можуть бути дражнилки, глузування, вереск, ниття, бурчання тощо. Прихована мовленнєва агресія проявляється у скаргах, наклепі, плітках

Чи завжди дитяча лайка — це мовленнєва агресія?

Уживання дитиною лайки — не завжди прояв агресії. Часто це просто наслідування манери спілкування дорослих або своєрідна словесна гра, змагання «Хто кого передражнить»

Мовленнєва агресія в педагогічній практиці

Моделі негативної мовленнєвої поведінки із прикладами-поясненнями такої поведінки

Модель негативної мовленнєвої поведінки

Приклад-пояснення

Стереотипні комунікативні установки сучасного суспільства

«Треба вміти давати здачі», «на образливе слово варто так само відповідати образливим словом» тощо

Лояльне ставлення до брутальності загального улюбленця

Я не знаю, що робити

— Почав старшим я грубити.

А вони до мене:

— Любчик,

Їж скоріш! Холоне супчик!..

А вони мені:

— Синочок,

Може хочеш ще шматочок?

А вони мені:

— Внучок,

Ляж, лапуся, на бочок!..

(Сергій Михалков, «Лапуся»)

Відсутність цілеспрямованого навчання культури спілкування

«Хіба можна так лаятися?!», «Так не можна!», «Що ти говориш?!»

Недооцінювання позитивних сторін діяльності дитини

«Вічно ти...!», «Ти завжди...!», «Від неї всього можна чекати!», «За ним слід постійно наглядати!»

Негативний особистий досвід спілкування конкретної дитини

Дражнилки, глузування, жорстокі жарти, змагання у словесній витонченості, гра «Хто кого переговорить», присвоєння образливих прізвиськ, як-от: «ябеда», «брехун», «уявляла», «гальмо» тощо

Пропаганда тих чи тих форм мовленнєвої агресії у сучасних ЗМІ

Часто «поганими словами» лається улюблений співак або мультиплікаційний персонаж. Популярні жанри кіно (бойовик, трилер) містять негативні моделі мовленнєвої поведінки персонажів і набір словесних кліше

Відкрита мовленнєва агресія педагога

«Малюєш, як курка лапою!», «Скільки можна повторювати?!», «Як ви мене дістали!», «Закрийте роти!», «Марш у куток!», «Рахую до трьох...»

Агресія слова все активніше бере участь у дитячих іграх і розвагах підлітків , проникає в розмови батьків і дітей , вчителів та учнів . У найзагальнішому вигляді мовну агресію можна визначити як грубе , образливе , образливе спілкування ; словесне вираження негативних емоцій , почуттів чи намірів в неприйнятною в даній мовної ситуації формі : образа , погроза , грубу вимогу, грубу відмову, звинувачення , насмішку. Агресивні наміри приховано або побічно виражаються і в скаргах , доносах , плітках . Біда в тому , що більшість школярів , демонструючи явну схильність до образливих спілкуванню , при цьому не оцінюють свою промову як агресивну , не здатні до об'єктивної оцінки власного мовної поведінки , а значить - до його аналізу і зміни . Діти можуть словесно принижувати , навмисно ображати , залякувати , висміювати один одного , щоб підвищити власну самооцінку ( «Я краще тебе» ) , продемонструвати позицію лідера ( «Я можу собі це дозволити» ) , зміцнити свій авторитет у дитячому колективі ( «Я змушу тебе слухати навіть те , що тобі неприємно »).

Агресія часто виявляється і в мові вчителів : зневажливо - грубе або владно - заступницьке ставлення до учнів проявляється в підвищенні тону , різких вигуках , невиправдано частому вживанні наказового способу дієслів , відсутності необхідних формул мовного етикету , грубих зауваженнях і дошкульних глузуваннях : «Закрий рот! » ; « Вийди геть із класу ! Рахую до трьох ... » Тим часом саме мовна агресія педагога може мати найбільш небезпечні наслідки . З одного боку , це так званий « дідактогенний невроз » , який, за деякими неофіційними даними , становить близько 30 % усіх дитячих неврозів: у дітей знижується самооцінка , виникає невпевненість у собі , з'являється спочатку страх перед конкретним учителем , а потім і перед школою взагалі . Крім того , у хлопців часто складається враження , що агресія вчителя спрямована не на їх поведінку в конкретній ситуації , а на них самих , їх особу : « я поганий» , а не : «зараз я поступаю погано». З іншого боку , домагаючись сьогохвилинних цілей послуху в неетичною формі , педагог мимоволі провокує відповідну агресію . Крім того , школярі засвоюють агресивну модель мовної поведінки і переносять її на спілкування один з одним. Агресивна мова наочно демонструє авторитарний стиль спілкування , відсутність професіоналізму і призводить до відчуження , ворожості , нерозумінню .

Вправа «Мовленнєвий етикет»

Ведучий пропонує вчителям вправлятися у застосуванні евфемізмів. Кожен учасник по черзі має перефразувати запропоноване слово, скажімо, «дурень», «брехня», «заткнися» тощо.

ІГРИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗНЯТТЮ ВЕРБАЛЬНОЇ АГРЕСІЇ

Обзивання

Мета: зняти вербальну агресію, допомогти вихлюпнути гнів у прийнятній формі.

Передаючи м’яч по колу чи іншим способом, діти називають одне одного необразливими сло­вами. Заздалегідь обговорюється, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів, меблів тощо. Наприклад: «А ти, Сашко, морквинка».

Нагадайте, що це гра, тому ображатися не варто. У заключному колі обов’язково всі го­ворять що-небудь приємне, наприклад: «А ти, Сашко, сонечко». Варто проводити гру в швид­кому темпі.

«Злі-добрі вчителі»

Гра на зняття загальної агресії.

Дітям пропонується утворити велике коло, в центрі якого лежить великий гімнастичний обруч. Це «чарівне коло», у якому будуть відбуватися чарівні перетворення. Вчитель заходить до чарівного кола і за сигналом ведучого перетворюється в злого вчителя, який кричить і погрожує (при цьому із «чарівного кола» виходити не можна). Потім за сигналом він перетворюються в доброго, який демонструє гарне ставлення до оточуючих.

«Лимон»

Ведучий говорить: «Уявіть, що у вас в руках лимон. Видавіть з нього сік».

«Візьміть себе в руки»

Кажуть: «Як тільки ти відчуєш, що хвилюєшся, що тобі хочеться когось ударити, щось кинути на підлогу, доведи свою силу: обхопи свої лікті та сильно притисни до грудей». (це поза витриманої людини).

Гра «Мішечок для крику»

Мета: зняття негативного настрою і віднов­лення сили.

По черзі або за бажанням вчителі підходять до ведучого та якнайгучніше кричать у спеціальну торбинку.

Після гри вони можуть «забрати» свій крик назад.

Не завжди люди обмежуються словесною реак­цією на події, іноді застосовують кулаки. У таких випадках варто вчити їх справлятися зі своєю фізичною агресією.

Притча

З одним адвокатом стався якось випадок. Звернувся до нього багатий купець із проханням виграти справу. Обіцяв нагородити не тільки грошима, але й екзо­тичним задоволенням. Заінтригований адвокат погодився. Справу виграв, гонорар отримав. Після цього купець привіз адвоката на склад. Зайшли в середину, у величезне приміщення, де на полицях уздовж стін - дорогий порцеля­новий посуд. Купець вручив адвокату дубець, сам узяв такий же: «Починай бити посуд!». І вони почали... Поки все не перебили - не заспокоїлися. Задоволення отримали вели­чезне.

Рекомендації у подоланні мовної агресії:

• Ігнорування мовної агресії (мовчання у відповідь на агресивне висловлювання;

відмова від продовження спілкування тощо).

• Переключення уваги (потрібно спробувати змінити ворожий настрій співрозмовника, перевести розмову на іншу тему).

• Позитивні оціночні висловлювання. Відкритий словесний осуд (воно має бути виражене

у коректній формі, з обов'язковим використанням необхідних формул ввічливості).

• Жарт. Гумор. Для запобігання агресії пропонується також використовувати засоби

мовного етикету: вибачення; опосередковане вираження спонукання («Може, ти ...?»;

«Ти не зробиш ...?"); ввічливе звернення; евфемізми (від грец. eu - «добре» і phemi - «кажу»), тобто більш м'які слова або виразу замість грубих або лайливих («неправда» замість «брехню»).

Найбільш загальний напрямок запобігання агресії в шкільному середовищі - самоспостереження і самоконтроль вчителя над власною мовною поведінкою , аналіз своєї промови з погляду ввічливості , коректності , ефективності впливу .

Складовою педагогічної майстерності вчителя є його мовлення.

Це такий інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна

розв’язати різні педагогічні завдання: зробити складну тему уроку цікавою, а процес

її вивчення – привабливим; створити щиру атмосферу спілкування у класі, встановити

контакт з учнями, досягти взаєморозуміння з ними; сформувати в учнів відчуття емоційної захищеності, вселити в них віру в себе.

Володінню мовленням як засобом професійної діяльності потрібно вчитися. Видатний педагог А.С.Макаренко вважав, що вчитель повинен так говорити, щоб учні відчули в його словах волю, культуру, особистість.

Мовлення вчителя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження і самоствердження його особистості. Слово педагога має бути пристойним, щирим, відвертим. В.О.Сухомлинський наголошував на своєрідній психотерапевтичній функції слова вчителя. Відомий педагог вважав це обов’язковою умовою спілкування – діалогу між учителем і учнями. Вислови «душа дитини» і «слово вчителя» він ставив поряд.

Стереотипні комунікативні установки сучасного суспільства

«Треба вміти давати здачі», «на образливе слово варто так само відповідати образливим словом» тощо

Лояльне ставлення до брутальності загального улюбленця

Я не знаю, що робити

— Почав старшим я грубити.

А вони до мене:

— Любчик,

Їж скоріш! Холоне супчик!..

А вони мені:

— Синочок,

Може хочеш ще шматочок?

А вони мені:

— Внучок,

Ляж, лапуся, на бочок!..

(Сергій Михалков, «Лапуся»)

Відсутність цілеспрямованого навчання культури спілкування

«Хіба можна так лаятися?!», «Так не можна!», «Що ти говориш?!»

Недооцінювання позитивних сторін діяльності дитини

«Вічно ти...!», «Ти завжди...!», «Від неї всього можна чекати!», «За ним слід постійно наглядати!»

Негативний особистий досвід спілкування конкретної дитини

Дражнилки, глузування, жорстокі жарти, змагання у словесній витонченості, гра «Хто кого переговорить», присвоєння образливих прізвиськ, як-от: «ябеда», «брехун», «уявляла», «гальмо» тощо

Пропаганда тих чи тих форм мовленнєвої агресії у сучасних ЗМІ

Часто «поганими словами» лається улюблений співак або мультиплікаційний персонаж. Популярні жанри кіно (бойовик, трилер) містять негативні моделі мовленнєвої поведінки персонажів і набір словесних кліше

Відкрита мовленнєва агресія педаго

га

«Малюєш, як курка лапою!», «Скільки можна повторювати?!», «Як ви мене дістали!», «Закрийте роти!», «Марш у куток!», «Рахую до трьох...»